Будь-яке лікування починається з правильно поставленого діагнозу. Очевидно, що: три десятиліття української незалежності наочно продемонстрували величезну кількість помилок, допущених політиками, в результаті чого Україна опинилася в складній, майже катастрофічній політичній та соціально-економічній ситуації: втрачені території, досі триваюча війна, зруйнована промисловість, відстала економіка, падіння моралі, депопуляція населення, абсурдні за своєю суттю гуманітарні експерименти стали реальними викликами для країни. Те, що протягом тривалого часу було відмінною рисою України – толерантність, компромісність, мудрість, гостинність – сьогодні перекреслено на потребу нижчим інстинктам натовпу, нетерпимості, фанатизму, ненависті до ближніх, підлещуванню перед «західними партнерами».

Більше того: ми опинилися в ситуації, коли більшість найважливіших рішень, що стосуються оборонної політики, міжнародних відносин, політики безпеки, боротьби з корупцією, охорони здоров'я приймаються не в Україні. По суті ми зіткнулися з проблемою нового колоніалізму і втрати суверенітету. Декларація про державний суверенітет, яку було ухвалено 16 липня 1990 року, повністю знівельована після подій 2014 року. На тридцятому році незалежності знову актуалізується проблема відновлення суверенітету України!

Влада в країні останні 7 років демонструє жахливу некомпетентність. Беззаконня, ховаючись під гаслами демократії і європейських цінностей, досягло свого апогею. Під виглядом захисту національних інтересів порушуються права людини, ігнорується Конституція.

Відбувається трансформація ментальних основ України. Відбувається формування покоління, яке не замислюється про майбутнє – своє і своїх нащадків. Відбувається формування суспільства, яке мислить гаслами і не здатне до аналізу. Суспільство втрачає імунітет перед гострими викликами сучасності.

Доводиться констатувати занепад усіх сфер економічного життя, в першу чергу – промисловості. Те, що відбувається сьогодні в країні – це цілеспрямована і широкомасштабна кампанія, спрямована на відмову від промислового комплексу України. Те, що створювалося поколіннями – металургійні та оборонні підприємства, машинобудівні заводи, флагмани ракетної, авіаційної, суднобудівної галузей, шахти, підприємства хімічної галузі – все це в значній мірі зруйновано. Мільйони громадян залишаються без роботи, їдуть з країни у пошуках заробітку, що одночасно знищує пенсійний фонд, а також податки, що йдуть на медицину і освіту.

Сфера науки і культури, медицини та спорту також поступово прийшла в занепад: держава просто не має можливості належним чином фінансувати ці галузі.

На третьому десятилітті незалежності держава Україна підійшла до занепаду, за яким виникає загроза розпаду.

Ми, члени Політичної партії «УКРАЇНА – НАШ ДІМ», щиро підтримуючи стабільність, територіальну цілісність і економічний розвиток України, право громадян на власну думку і волевиявлення, на мирне майбутнє наших дітей, право кожного регіону вирішувати свою долю і розвиватися в рамках єдиного державного організму – України, – об'єдналися в єдину команду, здатну до дії і до творення.

Ми вважаємо своєю першочерговою метою втілення та реалізацію таких завдань:

- відновлення суверенітету і реальної державності України;
- домогтися соціально відчутних результатів для громадян через зростання економіки.

Основною метою діяльності Партії є сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян України, участь у виборах та інших політичних заходах.

В умовах змін, що відбуваються в світі, і з огляду на те, що Україна знаходиться на перехресті геополітичних інтересів світових гравців, ми повинні проявляти політичну гнучкість в міжнародних відносинах, виходячи з принципу здорового прагматизму і прагнення до відновлення цивілізованих відносин з усіма сусідніми державами на основі міжнародного права, а також сприяти просуванню інтересів українського бізнесу на світові ринки.

Ми повинні створити систему захисту українських інтересів, а також захисту українського ринку від недобросовісної конкуренції.

Ми – послідовні прихильники політики відкритих дверей, яка принесла світову славу і успіх багатьом державам. Це означає, що ми налаштовані на широку співпрацю з усією світовою спільнотою. Впевнені, що Україна не може бути затиснута виключно в рамки співробітництва та асоціації з Європейським Союзом, хоч і розуміємо важливість євроінтеграції як політичного і економічного орієнтира для України.

Ми будемо відкриті для всіх країн світу, але акцент буде робитися на продуманій інвестиційній політиці. Ми – прихильники економізації міжнародних відносин, тобто прихильники прагматичного підходу, що дає українській економіці максимальну вигоду, що базується на пошуку нових ринків, нових партнерів і нових інвестицій.

Ми залишаємося послідовними прихильниками ідеї неприєднання та позаблокового статусу України. Ми розглядаємо повне відновлення власного військово-промислового комплексу, але вже з урахуванням сучасних реалій та сучасних технологій. Від імпорту озброєнь ми повинні повернутися до широкомасштабного експорту.

Ми визнаємо, що в результаті економічних і соціальних реформ в перспективі ми зможемо приєднатися до Європейського Союзу, проте це питання необхідно винести на Всеукраїнський референдум.

Україна, як держава, яка зазнала втрат частини своєї території, повинна ініціювати перегляд основних принципів безпеки і співробітництва в Європі. Наріжним каменем нового процесу необхідно покласти не тільки принцип недоторканності кордонів в Європі, але і механізм колективного захисту цієї недоторканності.

Ми визнаємо зовнішніми кордонами України кордони Української Радянської Соціалістичної Республіки станом на 1991 рік. Ми виступаємо за відновлення цілісності України, за повернення Донбасу і Криму, за максимальне використання дипломатичних важелів впливу для досягнення цієї мети.

Ми – прихильники сильної і авторитетної України, яка має власну суб'єктність у світових процесах і вміє захищати свої інтереси.

У внутрішній політиці ми керуємося принципом «Україна для людини», роблячи акцент на соціальній захищеності громадян і соціально відчутних результатах економічного розвитку країни.

Ми – прихильники унітарної моделі країни, але з передачею більшості функцій з центру в регіони. Прерогативою центральної влади повинні стати оборонна політика, безпека, зовнішня політика, інфраструктурні проекти. Національний банк повинен зберігати свою незалежність. Всі інші процеси повинні вирішуватися на регіональному рівні, що передбачає і суттєва зміна підходів до формування державного бюджету.

Ми прихильники парламентської моделі республіки – з посиленням ролі Верховної Ради і обмеженням функцій Президента. Двопалатний парламент, нижня палата якого обирається на виключно пропорційній основі, а верхня є представником інтересів регіонів країни, повинен формувати уряд і нести повну відповідальність за ситуацію в країні – поряд з виконавчою владою. Ми – за радикальне скорочення кількості народних депутатів, що призведе до підвищення ефективності роботи парламенту і підвищення авторитету вищого законодавчого органу.

Ми за реформу судової влади, яка призведе до реальної незалежності судів. Ми за введення дієвого інституту суду присяжних. Ми проти зовнішнього контролю над судовою вертикаллю – під якими б благородними гаслами цей контроль не пропонувався.

Ми вважаємо, що боротьба з корупцією є важливим процесом, безпосередньо зв'язаним зі зміцненням основ державності та законності. Однак ми вважаємо, що для успішної боротьби з корупцією потрібні не стільки показові репресивні заходи, скільки впровадження світових принципів «хабар нема за що дати» (переведення більшої частини державних послуг в абсолютно прозорий цифровий режим, який не потребує втручання людини) і «хабар нікуди подіти» (якісна система декларування доходів і витрат громадян України, в першу чергу чиновників).

В Україні – 340 тисяч правоохоронців. Це 870 осіб на 100 000 душ населення. Вище показники тільки в трьох державах світу – Білорусі, Брунеї і в Російській Федерації (в тих же США цей показник становить 270 поліцейських на 100 000 душ населення). Чи існує необхідність в такій кількості поліції в нашій країні? Чи може Україна дозволити собі подібну розкіш?

Ми виступаємо за звуження функціоналу української поліції – до охорони правопорядку. Поліція повинна виконувати локальні функції і фінансуватися з місцевих бюджетів.

Ми за професійну армію і військово-патріотичне виховання молоді.

Ми за прийняття нової Конституції України, яка повинна встановити нову систему відносин всередині держави, новий розподіл владних повноважень, а також гарантувати українцям соціальний успіх.

Світ вступає в нову глобальну економічну кризу, яка серйозно може вдарити по Україні. Пандемія коронавірусу стала додатковим каталізатором цього процесу. Однак ми вважаємо, що Україна повинна використовувати і нові можливості, які криються в будь-якій кризі.

Вважаємо за необхідне уніфікувати і застосувати на практиці світовий досвід виходу з економічної кризи.

Ми зобов'язані повернути країну в G-20, де вона де-факто перебувала до 1991 року. Так, що до кінця існування СРСР Україна давала 8-10% світового виробництва сталі, чавуну, тракторів, цукру, видобутку вугілля, природного газу. Україна експортувала продукцію в 120 країн світу. З 64 видів експортної продукції СРСР Україна експортувала 46 видів на загальну суму 30 млрд. доларів на рік. Щорічно Україна виробляла на душу населення:

- пшениці – 1000 кг (сьогодні – менше 200 кг);
- м'яса – 155 кг (сьогодні – 23 кг);
- цукру – 104 кг (сьогодні – менше 27 кг).
Тобто, в України – величезний економічний потенціал, який вона повинна правильно використовувати.

Саме тому ми вважаємо за необхідне чітко спланувати вектор економіки на три основні напрями. Ми говоримо про три складові частини України: Схід – це відродження потужної індустрії, промислового потенціалу. Центр – це посилена увага агропромисловому сектору, це сільське господарство і харчова промисловість. Захід – це розвиток сфери послуг і інфраструктурні проекти в області туристичного бізнесу.

При цьому найважливішою умовою для розвитку України вважаємо ліквідацію всіх обмежень і регуляторних механізмів, які обмежують свободу економічної діяльності та тільки породжують додаткову корупцію. Ми постійно пам'ятаємо слова Маргарет Тетчер: «Без економічної свободи ніякої іншої свободи бути не може!».

Маючи величезні запаси сировини і не маючи внутрішнього попиту, ми змушені експортувати сировину і залишатися сировинною державою, яка ризикує залишитися на узбіччі технологічних процесів. В умовах нової промислової революції і нового укладу суспільства це загрожує Україні деградацією і відсталістю. Ми повинні створити програму стимулювання внутрішнього попиту і сформувати внутрішній ринок споживання.

Ми вважаємо величезною помилкою політику, спрямовану на деіндустріалізацію. Ця непродумана, популістська, волюнтаристська політика, по суті, веде до руйнування економіки, її експортного потенціалу. Саме тут лежить корінь всіх проблем з національною валютою, інфляційними та іншими кризовими процесами. Втративши металургійні і хімічні заводи, шахти, фабрики, а також ринки збуту нашої продукції, ми прирікаємо країну на болісний пошук нових орієнтирів в непростий час глобалізації, жорсткої конкуренції і завершення світового процесу розподілу праці. Це вже обернулося сотнями тисяч безробітних, потребою перекваліфікації, як наслідок – жорсткою депресією в економіці.

Серйозну увагу необхідно приділяти розвитку передової індустрії і модернізації промисловості.

Досвід Словаччини показує, як буквально за лічені роки країна, що не мала розвиненої промисловості, може створити виробництво 1 мільйона автомобілів на рік, при цьому зробивши машинобудування головною статтею доходів бюджету.

Україна, на відміну від Словаччини, до 1991 року володіла одним з найбільш потужних в Європі промислових потенціалів, який за тридцять років прийшов в занепад і сьогодні вимагає відновлення.

Необхідно приділити особливу увагу металургії, машинобудуванню, кораблебудуванню (з відродженням найбільшого в світі річкового судноплавства), хімічній, легкій, харчовій промисловості, робототехніці, приладобудуванню.

У зв'язку з цим корінного перегляду підлягає робота банківського сектора. Банки повинні стати двигуном економічних процесів, забезпечуючи за рахунок низьких кредитних ставок розвиток бізнесу і конкурентоспроможність економіки в цілому.

У сфері сільського господарства ми повинні створити умови для розвитку і фермера, і холдингів. В першу чергу – забезпечити високу ступінь переробки сільськогосподарської продукції. Це дозволить підвищити рентабельність агропромислового комплексу, що в свою чергу зробить можливим суттєво збільшити ВВП України. Успіхи таких країн, як Південна Корея, Ірландія та Китай, показують, що немає нічого неможливого.

Особливу увагу необхідно приділити інфраструктурним проектам в сільській місцевості, будівництву залізничних і автомобільних шляхів, перевалок і переробних комплексів, забезпечити фермерів доступними кредитами.

Також особливої ​​уваги потребує розвиток сфери послуг, яка може стати основою для розвитку малого і середнього бізнесу в містах, відповіддю на питання щодо працевлаштування безробітних в містах та прогнозованого нового класу – обезземелення селян. Стимулювання приватної ініціативи, забезпечення нової кооперації, підтримка малого підприємництва з боку держави – це шлях до того, що сфера послуг по своїй питомій вазі в економіці країни зможе стати «третім китом» вітчизняної економіки – поряд з промисловістю і сільським господарством.

Особливо слід наголосити на необхідності розвитку IT-галузі і передових технологій, які здатні вивести Україну в число лідерів з розробки та впровадження програмного забезпечення.

Коли сьогодні влада заявляє про отримання кредитів від МВФ як про велике досягнення і чи не надмету, ми говоримо: Захід – якщо реально хоче допомогти – повинен розробити для України новий план Маршалла. В Україну повинні прийти технології та інвестиції.

Для того, щоб в Україну дійсно прийшов інвестор, ми повинні:

- забезпечити конкурентне податкове поле, взявши за основу приклади передового досвіду зарубіжних країн у часовому проміжку досягнення ними найвищих результатів;
- забезпечити чесність і прозорість судових рішень, а також реальну незалежність судів;
- викорінити корупцію і бюрократичну тяганину, створивши законодавче поле, що максимально захищатиме внутрішнього та зовнішнього інвестора.

Соціальна політика розглядається нами як струнка система взаємодії між державою і громадянином, спрямована на створення комфортних умов розвитку особистості – від народження і до літнього віку.

Політика щодо захисту і підтримки дітей розрахована з урахуванням кількох вікових періодів – від народження і до отримання першого робочого місця.



1. Стимулювання народжуваності; дитина від 1 року до 3 років

Необхідно ініціювати будівництво нових перинатальних і неонатальних центрів.

Також необхідне повернення до прогресивної системи стимулювання народжуваності, коли істотно підвищуються виплати за кожну наступну дитину: за народження першої дитини – не менше 102 200 грн., за другу дитину – 204 400 грн., за третю – 406 000 грн. (рівними частинами до досягнення трирічного віку). Подібна система існувала в Україні з 2012 до 2014 року і вона потребує відновлення.



2. Дитина віком від 3 до 6 років

Головним завданням нашої команди по відношенню до цієї вікової категорії українських громадян є стимулювання відкриття нових дитячих садків та інших дошкільних установ, робота по впровадженню передового світового досвіду роботи з дошкільнятами, розвиток у них почуття гармонії.

Основні засоби на будівництво нових дошкільних установ повинні виділятися з місцевих бюджетів за рахунок змін у бюджетній політиці держави і розширення фінансових можливостей органів місцевого самоврядування. Ми також будемо всіляко стимулювати (скасування земельного податку, податку на прибуток, 50% ПДФЛ для працюючих у цих закладах мінімум на 10 років) створення приватних дитячих дошкільних закладів.



3. Дитина віком від 7 до 13 років

Вважаємо за необхідне всіляко сприяти школі і навчальному процесу в навчанні дітей і створенні у них стійкої бази знань.

Ми маємо намір розвивати патріотичну роботу серед школярів. Велика увага повинна приділятися позакласній роботі, зокрема, розвитку спортивних клубів та секцій, інших напрямків, що дозволяють розвивати таланти і здібності дітей. Необхідно забезпечити повну зайнятість підлітків, розвиваючи в них таланти, знання, навички. Засоби для цієї роботи необхідно виділяти з місцевих бюджетів. Також необхідно залучати кошти від приватних фондів, окремих бізнесменів – в рамках програм соціальної відповідальності бізнесу.

Ми повинні виховувати відповідальних Громадян України.



4. Підліток віком від 14 до 17 років

Значну увагу необхідно присвятити професійної орієнтації підлітків, популяризації окремих професій. Ми не можемо бути країною, яка продукує виключно юристів, економістів, журналістів і менеджерів.

Серйозну увагу необхідно звернути на професійно-технічну освіту, яка останнім часом знаходиться в жалюгідному стані. Ця сфера вимагає нового планового підходу – в залежності від потреб підприємств різної форми власності в кваліфікованих працівниках. Фінансування системи професійно-технічної освіти може здійснюватися частково за рахунок формування замовлення, частково за рахунок місцевих бюджетів. Тим більше, що західна система освіти приділяє максимальну увагу саме професійно-технічній освіті: 2/3 студентів отримують саме вузькопрофесійні освіту, і лише 1/3 – університетську.

Важливу увагу необхідно приділити військово-патріотичному вихованню молоді, готовності молодих людей захищати Батьківщину. З цією метою в системі освіти (з урахуванням переходу на професійну армію) необхідно відновити заняття з військової підготовки молоді.

Виховуючи не тільки патріотів, а й людей, готових до життя в глобальному світі, ми повинні стимулювати вивчення молодими людьми іноземних мов, культур інших народів, розуміння економічних і політичних процесів в сучасному світі.

Окремі програми повинні бути розроблені для сільської молоді, яка повинна отримати рівні конкурентні можливості для розвитку і продовження навчання – поряд зі своїми міськими однолітками.



5. Сім'я і суспільство

Сім'я є головним елементом нашого суспільства та основні державні і громадські програми повинні спрямовуватися не стільки на окремого індивідуума, окремого громадянина, скільки на сім'ю.

Ми виходимо з того розуміння, що двоє працюючих в родині є основою благополуччя.

Ми вважаємо за необхідне надавати державну підтримку молодим сім'ям – у справі придбання житла, автомобіля, інших предметів необхідності. З цією метою держава повинна стимулювати систему пільгового кредитування молодих сімей на рівні прийнятих в європейських країнах кредитних ставок (3-5% річних).

Ми вважаємо за необхідне відновити політику стимулювання усиновлення дітей, які перебувають в дитячих будинках та інтернатах, українськими громадянами. Наша мета – кожна дитина повинна жити у сім’ї.

Діти, що ростуть в сім'ях громадян України, повинні відчувати себе щасливими і захищеними.

Розуміючи труднощі, з якими стикаються молоді люди після закінчення вищих навчальних закладів, ми ініціюємо прийняття Закону про перше робоче місце, згідно з яким роботодавець не платитиме жодних соціальних внесків за молодого спеціаліста до досягнення ним 28 років, а молодий спеціаліст не сплачуватиме ПДФЛ до досягнення цього віку.

Ми виступаємо за збільшення до 75% держзамовлення на навчання студентів. Таким чином у молодих людей повинна бути можливість реалізувати право на безкоштовну вищу освіту.

Ми вважаємо за необхідне провести реформу вищої освіти і скоротити кількість університетів до розумного оптимуму. Головне завдання університету – це відтворення наукових шкіл і традицій. Одночасно необхідно відродити вищі навчальні заклади зі статусом інституту – центри підготовки кадрів для господарської діяльності.

Ми виступаємо за новий підхід держави до праці вчителів і педагогів.

При підписанні контракту з державою вчитель відразу ж повинен мати право отримати квартиру з подальшою виплатою її вартості протягом 25 років на безвідсотковій основі.

Ті вчителі, що вже працюють, матимуть право на отримання безпроцентної позики від держави на придбання житла.

У сільській місцевості держава повинна сприяти можливості будівництва нового або оренди існуючого житла для вчителів.

Необхідно стимулювати професійно-технічну освіту, підготовку кадрів для промисловості, передачу досвіду – і в цьому плані необхідно максимально популяризувати і підтримувати передовий досвід вчителів, створити в країні культ вчителя.

Епідемія коронавірусу розкрила проблеми, які стоять перед українською медициною. І це не стільки відсутність реформ, скільки необхідність суттєвої корекції реформ. Медична реформа, що здійснювалася протягом останніх семи років, робила українців практично беззахисними перед епідеміями і пандеміями.

Ми повинні негайно приступати до корекції медичної реформи і переходити до західної системи взаємодії пацієнта, лікувального закладу та фінансових установ (фондів, банків і т.д.).

Нам необхідно створити умови для залучення в Україну найбільших світових госпітальних мереж, які дозволять поліпшити якість діагностики та лікування пацієнтів. При будівництві медичних об'єктів земля повинна виділятися безкоштовно, держава повинна звільнити медичні підприємства, які відкрилися, від сплати податку на прибуток терміном на 10 років.

Ми повинні зробити медицину доступною для всіх категорій громадян – у тому числі шляхом впровадження і популяризації страхової медицини.

100% витрат на страхування пенсіонерів має нести держава – до остаточного впровадження накопичувальної пенсійної системи.

100% витрат на страхування для державних службовців, армії, поліції, співробітників органів місцевого самоврядування, освіти та медицини повинні нести держава і місцеві ради.

Для бізнесу повинна бути введена п’ятирічна модель поетапного страхування співробітників (у перший рік 80% страхування співробітників бере на себе держава, і 20% – роботодавець, на другий рік – за принципом 60% / 40%, на третій рік – 40% / 60%, у четвертий рік держава бере на себе лише 20% страхування працюючих на підприємствах, на п’ятий рік роботодавець бере на себе 100% вартості медичного страхового полісу).

При підписанні контракту з державою лікар відразу ж повинен мати право отримати квартиру з подальшою виплатою її вартості протягом 25 років на безвідсотковій основі.

Ті лікарі, що вже працюють, матимуть право на отримання безпроцентної позики від держави на придбання житла.

З огляду на кадровий потенціал, наукові можливості, інфраструктуру і традиції, Україна повинна в найкоротші терміни забезпечити кращу медицину в Східній Європі і забезпечити функціонування системи медичного туризму для іноземців, охочих отримати медичні послуги в Україні.

Сьогодні влада залишає людей літнього віку наодинці з їх проблемами. Обіцяне підвищення пенсій обернулося жалюгідними подачками, багато громадян втратили пільги. Інфляція знецінює і без того мізерні пенсійні виплати, які отримують пенсіонери.

Необхідні якісно нові методи пенсійного забезпечення.

Ми пропонуємо взяти за основу нового пенсійного забезпечення німецьку пенсійну модель. Пенсіонер в Німеччині отримує де-факто три пенсії: державну, накопичувальну і корпоративну (за вислугу років). Ми повинні гарантувати кожному громадянинові отримання державної пенсії по досягненню пенсійного віку. При цьому необхідно стимулювати накопичення коштів на пенсійних рахунках, які дозволять громадянину по досягненню пенсійного віку відчувати себе повноцінним в матеріальному плані членом суспільства. Корпоративні пенсії забезпечують зміцнення зв'язків всередині корпорацій і – незважаючи на символічність самої пенсії – дозволяють демонструвати турботу роботодавців про своїх співробітників навіть після виходу їх на пенсію.

Успішна людина не може відчувати себе комфортно в злиденній країні. Саме тому головне покликання бізнесмена – позитивні зміни в суспільстві. Це і ініціювання екологічних програм, і фінансування програм для молоді, і відкриття інфраструктурних об'єктів.

Ми вважаємо, що націоналізм в його крайніх проявах – це справжній бич і найбільша небезпека для України. Нетерпимість, ксенофобія, почуття обраності, помножені на слабку політичну культуру, можуть привести до непоправних наслідків, які ми спостерігали впродовж ХХ століття в багатьох європейських країнах.

Україна – багатонаціональна країна, і будь-яка спроба нав'язати одній чи іншій частини суспільства невластиві їм елементи поведінки можуть викликати непередбачену реакцію.

Саме тому ми вважаємо за необхідне дати можливість вирішувати питання мовної та гуманітарної політики на рівні місцевих (обласних) рад.

Ми не повинні акцентувати увагу на моментах, які роз'єднують країну. Ми прихильники концепції, згідно з якою нація – це спільність людей, об'єднаних спільним майбутнім. І саме в цьому напрямку будемо діяти.

Ми за гідне представництво української культури в глобальному світі.

Ми проти втручання держави в церковні питання, за повне відділення Церкви від Держави.

Ми проти будь-яких форм обмеження творчого процесу – в тому числі обмежень свободи слова і свободи самовираження особистості.

Ми вважаємо, що такі тонкі категорії, як мова, релігія, історія повинні залишитися поза політикою і поза політичною боротьбою.